Однак життя триває, звичайні українські родини народжують дітей та намагаються їх прогодувати.
Цьогоріч українцям аж на 100 % підняли мінімальну заробітну плату, але ж чи можна із зарплатнею в 3200 гривень прогодувати хоча б самого себе? Питання радше риторичне. На жаль, левова частка чернігівців змушені виживати саме на цю суму.

Тож не дивно, що молодь спочатку шукає кращого життя в столиці чи іншому великому місті, а потім взагалі знаходить притулок за кордоном. Так було і з чернігівцем Олексієм Можаровським, який переїхав у столицю, щоби здобути освіту, але затримався там ще на три роки.
– Я працював продавцем-консультантом у найбільшому столичному торговому центрі Ocean Plaza. Це був магазин преміум класу з дуже вимогливим керівництвом. У мене не було можливості навіть користуватися телефоном. Я мав право розмовляти лише з клієнтами. Робота гарно оплачувалася, але за три роки це все мені набридло.
Над тим, щоби поїхати працювати за кордон, замислився ще у 2015 році, але не міг покинути навчання. Згодом ми зібрали групу людей та на авто вирушили на сезонну роботу до Фінляндії. Так вийшло, що я став батьком, а вже за місяць поїхав, – почав розповідь Олексій.

Його власний досвід показав, що за кордоном українці дуже дружні, допомагають один одному в будь-якій ситуації. Звісно, що з огляду на ті чи інші причини не кожному заробітчанину вдається потрапити в злагоджений колектив, але ліси Фінляндії, здається, просто вимагають толерантного ставлення один до одного. Наприклад, якщо хтось із групи загубиться в лісі, то це буде спільна проблема, а не лише проблема фінського ведмедя та українця, що загубилася.
– Дорога з України до Фінляндії заслуговує на окрему увагу. Група може простояти в автомобілі на польському кордоні як три години, так і всі десять. Згодом ми відправилися в мандрівку на 9-поверховому лайнері. З чайками, морським бризом та навіть живою музикою.
До речі, якщо забронювати квитки на паром заздалегідь, то можна зекономити власні кошти. Ще є різниця у вартості квитків по днях тижня. На сайті нам обіцяли проїзд за 90 євро на 5 осіб з автомобілем, але насправді він обійшовся в 160 євро. Тобто, заздалегідь нас не проінформували про можливість зекономити. Назад пливли вже за 60 євро.
Також не бажано їхати на сезонні роботи, якщо раніше ви не мали тривалої фізичної роботи, або просто вам не до вподоби такий вид діяльності – не експериментуйте з цим у Фінляндії, спробуйте краще у бабусі або на дачі! – закликає Олексій.

Коли його команда дісталася пункту призначення та вирішила питання з поселенням, то хлопці й дівчата були дуже здивовані, що годинник натікав уже на третю ночі, хоча за вікном був начебто день. Річ утім, що з 15 червня до 15 серпня у Фінляндії тривають білі ночі. Олексій також розказав, що встиг одним оком побачити Північне сяйво.
– Наймолодшим серед нас був 19-річний хлопець, найстарший – 55-річний. Останньому було справді важко працювати, бо робота фізично виснажлива навіть для молоді. Перший тиждень у тебе болить усе, особливо спина. Потім ти перестаєш на це звертати увагу, – пригадує він.
Робочий графік у Фінляндії: ти не раб, який має відстояти біля верстата певну кількість годин, виробивши заздалегідь оговорену кількість продукції. Ти сам собі начальник. Якщо ти жайворонок, то можеш збирати ягоди хоч із п’ятої ранку, якщо навпаки – їдь на галявину після 10-ї. Ці нюанси люди обговорюють всередині своєї групи. Скільки зібрав – стільки й заробив.
У Фінляндію на власному авто
– Якщо наважилися їхати власним автомобілем, то маєте бути готові до форс-мажорів і цін на паливо в 45–50 грн/л. з відсутністю газових заправок (тільки метан).Те, що в Україні ремонтується, для фінів видається дивним. Коли в нашому авто пробилося колесо, то фіни відмовилися його ремонтувати. Наша гума виявилася для них застарілою моделлю, якої вже не було в продажу, хоча була новою в Україні (Nokian hakka green 3), тож вони запропонували придбати нову (hakka green 4). Щоби ви розуміли, година роботи механіка коштує 70 євро, покришка 90 євро, а перебортування колеса – 15 євро.
Коли ми їдемо за кордон, то гадаємо, що на нас там чекають. Ні, це не так. Фіни добре ставляться до тих, хто приїхав на заробітки, але це не полегшує життя українців загалом, – підкреслює Олексій.

Цікаво, що фіни мріють про те, аби збудувати заміський будинок із лазнею та відпочивати там наодинці зі своїми думками. За власними спостереженнями Олексія, фіни схильні до вживання алкоголю, але, як кажуть, сильно розгулятися не вийде, адже пляшка оковитої обійдеться в «копієчку» – 25 євро.
– Житло агентство пропонує за 5–8 євро на день з людини. Для порівняння: проживання у тризірковому готелі – від 40 євро за ніч, у п’ятизірковому – 100 євро.
У свій найкращий день мені вдалося заробити 105 євро, хоча серед нас були й люди, що спромоглися здавати урожаю на 150 євро, та ще й по декілька днів поспіль. Можливо, така різниця в нас була через те, що ми о 10-й ранку лише виїжджали в ліс.
Загалом люди мають різні можливості та бажання, але «чистими» можна заробити від 800 до 3000 євро за сезон. Вартість програми без візи та дороги сягає 195 євро, а вся програма разом обійдеться до 500 євро.
Сезон ягід у Фінляндії триває орієнтовно з 10 червня до 30 вересня, тобто, відбити гроші зможуть навіть найлінивіші. Мені особисто вдалося заробити 2,5 тисячі євро, чистими – 1,5 тисячі, – ділиться розрахунками чернігівець.
Щодо мотивації людей, то переважна частина українців, що приїхали у Фінляндію, за кордон потрапили вперше. Для них цікавою була б будь-яка країна. Багато хто приїздив, щоби заробити гроші для родини, яка залишилася в Україні. Комусь не вистачало грошей на започаткування малого бізнесу чи придбання автомобіля.

Не роботою єдиною…
Якою б важкою не була робота на поляні чи в лісі, знайти можливість відпочити можна. До прикладу, навідатися до фінської лазні або поговорити ввечері з колегами біля вогнища. У минулому сезоні команда Олексія сягала 50 осіб, з яким завжди було цікаво поспілкуватися.
Рибалки знайдуть розраду з вудкою, адже риба водиться у кожній калюжі. Навіть дітлахи з легкістю можуть впоратися з цим завданням.
Якщо є бажання, то можна спланувати масштабний відпочинок. До того ж нудьга, як в українському лісі, не загризе, бо в кожному болоті є 3G (в місті – 4G).
На зворотному шляху, коли кишені наповнилися грішми, група українців зупинялася в Естонії, Латвії, Литві, Польщі та навіть проїхали по Білорусі. Купували сувеніри близьким, набиралися вражень, хоча ще під час роботи жартували: «Ну, що? Їдемо на Берлін?».
– Ми могли все кинути на ненадовго з’їздити подивитися країну, але пріоритетною була робота, – зазначив Олексій.

Як сезонна робота перетворилася на буденну
Отримавши неабиякий досвід під час минулого сезону, Олексій вирішив допомогти друзям та знайомим із Чернігова та Києва в оформленні необхідного пакету документів. Головний офіс компанії розташований у Харкові, але цьогоріч відкрилися представництва й у Чернігові та Миколаєві. Олексій збирає команду однодумців, але працюватиме з усіма на рівних.
Охочі поїхати мають зорієнтуватися до кінця березня, бо потім буде пізно – не вистачить місць. Агентство NIKOLOZ JOB допомагає з оформленням документів, організацією групи, з якою доведеться працювати від початку до кінця, вирішує питання з орендою житла, автомобіля та видає необхідний інвентар.
– Я прочитав попередні матеріали про емігрантів на Часі Чернігівському, знайшов деякі негативні відгуки щодо роботи у Фінляндії. Мушу сказати, що для того, аби відбити програму та ще й заробити, потрібно працювати 50–70 днів. Деякі дні будуть йти в нуль, зазвичай це дні міжсезоння ягоди (одна закінчується, інша ще зелена). Цей період може тривати 10–14 днів, але завжди є альтернатива – гриби, котрі допоможуть протриматися.
Наприкінці сезону певних ягід ціни падають. У такі дні людям важко. Якщо одні розуміють, що треба почекати, поки ягода поспіє, та в цей час подорожують або працюють з альтернативними дарами лісу, то інші просто їдуть незадоволені додому, пробувши 20–30 днів.
На жаль, 50–70% людей здаються або просто панікують та тягнуть за собою інших, ті, хто залишився – всі до останнього заробили, – констатує Олексій.
Варто розуміти, що Фінляндія ділиться на три частини, кожна з яких має свої правила приймання продукції: на півночі приймають неочищену ягоду, на півдні – навпаки. Що до центральних областей, то пункти прийому можуть відкриватися пізніше, ніж на півдні, тощо. Однак потрібно підготуватися до складної роботи: півдня ягода збирається, ще півдня перебирається на одному місці. Якщо набридло збирати ягоду, то можна урізноманітнити свої зацікавлення грибами.
Україна VS Фінляндія
Як і більшості емігрантів та заробітчан, їхати додому Олексію не кортіло, бо в Україні ти замислюєшся про те, скільки коштують харчі, яку половину зарплатні віддати на комунальні послуги тощо, про що у Фінляндії він навіть не турбувався.
Так, у Скандинавській країні є харчі, які коштують дорожче приблизно на 10–20%, ніж в Україні, та є й такі, ціна яких вас точно вкусить. Наприклад, буханець хліба стане у 45–50 гривень, хоча любителі випічки можуть просто придбати хлібопічку. Свинина також набагато дорожча, але її можна замінити куркою чи ковбасою. Одного разу Олексію прикортіло придбати диню, яка при вазі 1,5 кг обійшлася в 150 гривень.
– Повертатися додому не хотів, але й тут залишитися важко. Насправді роботи у Фінляндії мало. Передусім вакансії заповнюють європейцями, а якщо фахівців бракує, то можуть розглянути кандидатуру українця чи росіянина.
Для того, аби тут жити, потрібно володіти мовою та заробляти понад 1,5 тисячі євро на людину. Якщо поїхати родиною, то це орієнтовно 2300–2400 євро (економія на оренді спільного майна).
Якщо українці звикли до того, що закони можна трактувати залежно від ситуації, то тут такі фокуси не мають шансів. Можливо, я б переїхав у Фінляндію з родиною, але беручи до уваги жорсткі правила, українцю буде важко тут жити. Усе пізнається в порівнянні. Наразі я зрозумів, що особисто для мене краще заробляти кошти за кордоном, а жити й витрачати їх в Україні, – зауважив Олексій.

Закон у Фінляндії регулює всі сфери життя. Для прикладу, Олексій розказав про чоловіка, який працював і сплачував 14% податку, а потім повернувся на Батьківщину. Згодом знову забажав отримати фінську візу та повернутися.
У цьому випадку консульство Фінляндії повертає раніше виплачений ним податок поштою, аби потенційний працівник покрив витрати на підготовку до поїздки та саму дорогу. Якщо ж людина спромоглася отримати громадянство та тимчасово стати на біржу праці, то отримуватиме понад тисячу євро на місяць.
– Якщо у вас є бажання поспілкуватися з місцевим населенням, то порозумітися з ним можна навіть без особливого знання англійської мови. Специфіка побудови речення у фінів схожа на українську. Складними конструкціями (як американці та ін.) вони не користуються, тож речення можна перекласти дослівно, або ж користуватися онлайновими перекладачами.
Мені подобається простота фінів. Вони все мають, їх не здивуєш дорогим автомобілем. З фінів часто кепкують, що вони не цінують матеріальних благ, бо жоден фін не стане хизуватися своїм «мерсом». Це тому, що за бажання вони можуть собі дозволити будь-який автомобіль.
Натомість вони цінують американські та російські ретро-автівки, оскільки мені довелося проїхати за кермом ГАЗ 3110 2004 року 10 тис км (5 тис із них по Фінляндії), то кожного разу корінні жителі робили селфі з моїм авто, деякі навіть цікавились, чи можна його придбати,– каже Олексій.

Востаннє українців у Фінляндії рахували у 2006–2010 роках. Нині навіть приблизно важко сказати, скільки ж насправді співвітчизників працює на сезонних роботах у Фінляндії. Справа в тім, що вони переважно користуються «шенгеном». Однак українці, в так би мовити «країні призначення», перебувають усього декілька днів, які потрібні для того, аби поїхати до якоїсь іншої країни. Роль «транзитного потяга» для наших співвітчизників грає саме Польща, яка торік видала понад 3 млн робочих віз, а от працювати там залишилося лише 300 тисяч людей.
***
Нагадаємо, що дана стаття входить до циклу публікацій «Чому молодь покидає Чернігівщину» та не дає оцінки героям чи їхнім вчинкам. Головна мета – дізнатися мотивацію, яка змусила поїхати «за бугор», а також зрозуміти та поширити враження від країни, яка захопила чернігівців.
Сподіваємося, що політики різного рівня (та їхні помічники) відслідковують велике переселення українців та розуміють, чого це може вартувати як країні загалом, так і конкретно їхнім інтересам. Адже людина тікає за межі рідної країни не тому, що десь добре, а тому, що тут погано.
Юлія КОВТУН